Подібні успішні приклади є на практиці розробок Інституту газу НАН України.
Це газифікація пелет, отриманих із деревних відходів виробництва паперу в Малині (Житомирська обл.), із заміною 80% природного газу на промисловому паровому казані; заміна природного газу лушпинням соняшника (теж на 80%) у печах, що обертаються, випалу вогнетривкої глини на Ватутинському комбінаті вогнетривів (Черкаська обл.);
Утилізація біогазу відходів виробництва спирту на Лужанському (Чернівецька обл.) спиртовому заводі та станції аерації у Бортничах;
Заміна природного газу біомасою на промисловій печі Криворізького металургійного комбінату. Реалізація зазначених розробок дозволяє здійснити заміну на біомасу понад 15 млн. кубометрів природного газу на рік.
У масштабах країни це небагато, але в регіональному розрізі – це дуже суттєва частка заміни імпортного газу.
Процес включає сушіння, дроблення лушпиння соняшника, тріски в опилках, відходів с/г продукції, відходів соняшнику, кукурудзи, ріпаку, лушпиння гречки, рису і т.д.
